Комбінований тест Testsealabs Vibro Cholerae O139 (VC O139) та O1 (VC O1)
Вібріони — це грамнегативні, дуже рухливі вигнуті палички з одним полярним джгутиком.
До 1992 року холеру спричиняли лише два серотипи (Інаба та Огава) та два біотипи (класичний та Ель Тор) токсигенного Vibrio cholerae O1. Ці організми можна ідентифікувати за допомогою:
- Біохімічні дослідження та посів бактерій на селективних середовищах;
- Аглютинація у специфічній антисироватці групи O 1 (спрямованій проти ліпополісахаридного компонента клітинної стінки);
- Демонстрація їх ентеротоксигенності за допомогою ПЛР.
Vibrio cholerae O139 – це новий штам холери, вперше виділений у 1993 році. Він, ймовірно, походить від біотипу Ель-Тор, зберігаючи епідемічний потенціал штамів O1 та продукуючи той самий холерний ентеротоксин, хоча й втратив характерний соматичний антиген O1.
Цей серовар ідентифікується за:
- Відсутність аглютинації у специфічній антисироватці групи O 1;
- Аглютинація у специфічній антисироватці групи O 139;
- Наявність полісахаридної капсули.
Штами V. cholerae O139 зазнають швидких генетичних змін, що сприяє розвитку стійкості бактерій до антибіотиків. Крім того, попередні інфекції серогрупою O1 не забезпечують імунітету проти O139. Очікується, що масштаби та швидкість поширення захворювання, спричиненого O139, найімовірніше, спровокують наступну пандемію холери у всьому світі.
Холерний вібріон викликає діарею шляхом колонізації тонкого кишечника та продукування потужного холерного токсину. Враховуючи клінічну та епідеміологічну тяжкість захворювання, вкрай важливо якомога швидше визначити наявність холерного вібріону в клінічних зразках, воді та їжі. Це дозволяє органам охорони здоров'я запроваджувати відповідний моніторинг та ефективні профілактичні заходи.

